Сітка для футбольних воріт

Для вибору сітки потрібно враховувати три параметри воріт: ширину, висоту та глибину (верхню і нижню протяжність залишку сітки позаду штанги). Для великих воріт: 7.50 × 2.50 м (з урахуванням провисання) або 7.32 × 2.44 м. Для футзалу / міні-футболу: 3.00 × 2.00 м. Для дитячих і тренувальних: 1.2–2.4 м у ширину та 0.8–1.5 м у висоту.

Товщина нитки відповідає за міцність та стійкість до потужних ударів: 2.0 – 2.5 мм — підходить для дитячих майданчиків, шкіл та аматорських занять. 3.0 – 4.0 мм — оптимальний вибір для інтенсивних тренувань, любительських ліг та футзалу. 4.5 – 5.0+ мм — професійний рівень, розрахований на максимальні навантаження та щоденне використання.

Безвузлова поліпропіленова (PP) — гнучка, м'яка, стійка до розтягування та ультрафіолету. Через відсутність вузлів менше стирається в місцях перетину ниток. Поліефірна / поліетиленова (PE) — дуже міцна на розрив, добре переносить вологу, мороз та атмосферні опади, тому ідеально підходить для вулиці.

Безвузлові сітки (зазвичай з PP) мають рівномірну міцність по всій площі, краще гасять енергію удару м'яча та мають більш естетичний вигляд. Вузлові сітки здатні витримувати високе точкове навантаження, але вузли з часом можуть перетиратися від тертя м meчеві.

Класичні квадратні осередки (зазвичай розміром 100×100 мм або 120×120 мм) легше монтуються, рівномірно натягуються на каркас і є стандартом для більшості футбольних воріт. Шестикутні (бджолині стільники) або ромбоподібні осередки частіше використовуються в професійному футболі для кращого візуального ефекту під час потрапляння м'яча в сітку.

Використовуйте спеціальні пластикові кліпси, гачки або міцний капроновий шнур для обмотки. Не натягуйте сітку занадто струнко, як струну — вона повинна мати легкий провис для амортизації ударів. Вільна посадка запобігає відскоку м'яча назад у поле та знижує навантаження на нитки.